Стоїш з украденим ім’ям,
Напівтатарка, напівфінка,
Жахає свистом солов’я
Билин осквернена сторінка.
Живеш, мов злодій на горбі,
І косиш око в безмір степу,
Клянучи в радісній злобі
Ясновельможного Мазепу.
Ідеш упирем по костях –
І стигне піною отрути
На хижо стиснутих устах
Зневага Сталіна й Малюти.
О, муко! Вп’явши пазурі
У жертви сковані, невинні,
Жирують смерди, як царі, –
Аж очі рвуться яструбині.
І сморід, бурий і пливкий,
Проймає маєво безкрає,
Кістьми жахають Соловки,
І з надер Винниця ридає.
Та вірю в правди майбуття,
У благовістя правди вірю –
Впадеш, не знавши каяття,
В подобі раненого звіра!
На щастя гнаним – упадеш!
І снаговито спрагла зміни,
Устане з полум’я пожеж
Священна воля України!
Яр СЛАВУТИЧ
1945 р. |