Уже не раз українці Севастополя звертали увагу на те, що на відповідальні посади
в Севастополі і Криму Київ Президент України призначає “московських держиморд”.
Та, як виявилося, для офіційного Києва легше догодити російській п’ятій колоні,
ніж зважити на думку українських громадян, патріотів своєї держави.
Російських шовіністів на державних посадах у Криму і Севастополі хоч греблю
гати. Але невтомного заводіяку антиукраїнських заходів Владіміра Казаріна згадати
варто, бо встиг-таки дошкулити кримським українцям і кримським татарам.
Саме про цього “лобіста інтересів Москви у Криму і Севастополі”, який “всіма
фібрами ненавидить Україну”, не раз йшлося у заявах кримських українців.
Ще у квітні 2001 р. Казарін, тоді віце-прем’єр АРК з гуманітарних питань, публічно
визнав, що навіть на українські пісні, що транслюються по радіо чи телебаченню,
він реагує “з подразненням і недоброзичливістю”. Заявив він (та ще й з гордістю!),
що не допустив розширення мережі україномовних шкіл у Криму. І це стверджує
людина, для якої, за його ж визнанням, “культура Украины – органическая и неотъемлемая
часть русской культуры”. Якщо це так, то чого ж дратуватися “істінно рускому
чєлавєку”, чого виступати проти запровадження українських шкіл?! Радіти ж треба,
сприяти поширенню “украінской часті руской культури”.
А ні! “Одна частина” російської культури таки дратує його. Що це? Роздвоєння
особистості? Такі підозри посилює й закинута Казаріним у лютому 2005 р. “блискуча
ідея” встановити в Ялті пам’ятник Сталіну, Черчіллю і Рузвельту. Як же так?
Адже справжній патріот Росії завжди щиро ненавидить “гнилий Захід”, а особливо
американських та англійських імперіалістів. А ще “прєзіраєт собствєнних інородцев”,
особливо грузинів. “Што за памєшатєльство, ґаспадін Казарін? Ви ж нєдавно єщьо
билі здарови?”
Та це ще не все. Складається враження, що Казарін мріє стати як не імператором
кримської автономії, то хоча б очолити “альтернативний уряд Криму”, щоб натхненно
будувати “блокпости” на шляху “української експансії”. Не здивуємось, коли цей
темпераментний чоловічок поставить перед своїм “альтернативним урядом” завдання
збудувати радіолокаційні станції на Перекопі, щоб глушити українські пісні й
телевізійні трансляції футбольних матчів українською мовою.
Тепер Казаріна, уже заступника Севастопольської міської державної (?!) адміністрації,
захопила нова імперська ідея-фікс – побудувати в Севастополі пам’ятник Катерині
II, напевно, для того, щоб молодята могли покласти квіти до постаменту цій,
вибачайте за правдиве козацьке слово, московсько-німецькій курві.
Можливо, забув Казарін, великий знавець творчості Олександра Пушкіна, слова
російського світоча про те, що історія ще розкриє деспотизм Катерини II “под
личиной ласки и терпимости”, згадає і про “казну, разграбленную ее любовниками”.
Забув Казарін, а може, і не знав, бідний, слова “совісті Росії” Олександра Герцена
про те, що “історію Катерини II не можна читати у присутності дам”, адже її
історія – це “неперервна оргія вина, крові, розпусти”. Вкрай негативно відгукувались
про Катерину II Олександр Радіщєв, Микола Гоголь, Микола Добролюбов та інші
визначні письменники, творчість яких вивчають у російських школах. Та що це
для Казаріна? Для нього головне, що Катерина II знищила Запорозьку Січ і ввела
в Україні кріпосне право, тобто поневолила український народ. А ще й далася
взнаки кримським татарам! Оце його радує і надихає!
Показово, що канцелярія Президента досі не відреагувала на звернення десяти
громадських організацій Севастополя національно-демократичного спрямування від
30 жовтня 2007 р., натомість радо йде назустріч забаганкам проросійських діячів
на кшталт В. Казаріна, якого президент Росії нагороджує “за поширення російської
мови” на теренах України.
Настав час сказати слово Президентові України. В його силах керівництво Севастополя.
Він мусить це зробити!..
Чи все ж мовчки спостерігатиме, як осквернятимуть місто бовваном цариці-шльондрі?
Роман КОВАЛЬ,
Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ
Київ – Севастополь |
