Командир 11-го батальйону територіальної оборони “Київська Русь” підполковник Олександр Гуменюк був із тих, які не посилають у бій, а ведуть у бій. Він казав: “Дайте мені очолити військо і я доведу його до Москви!” Йому вірив увесь батальйон. Він завжди йшов попереду – як полковник Петро Болбочан. Олександр Гуменюк був чоловік веселий, з посмішкою на устах. На війні, щоправда, став більш жорстким. Він готовий був захищати Україну до останнього подиху.
За два дні до загибелі підполковник дав інтерв’ю “ДеПо”. Казав, що настрій у його хлопців бойовий, готові у швидкому темпі визволяти рідну землю від погані. Висловив сподівання, що “наступний сезон обов’язково зустрінемо у Криму”.
“Необхідно вводити військовий стан, – говорив він. – Треба призивати людей, вчити їх, створювати нові навчальні центри, готувати кадри. Треба готуватися до російського вторгнення”. Олександр Гуменюк висловив сподівання, що Петро Порошенко хоч би 50% своїх коштів вкладе в армію. “Порошенко – олігарх і президент, але він ще поки не лідер. А він повинен стати лідером”.
Олександр Гуменюк дбав про вояків. Вони його любили.
“Війна має великі мінуси, але має і плюси, адже тільки з утратами люди починають розуміти, що таке воля і як вона здобувається. Війна також засвідчила, хто друзі, а хто вороги”.
Загинув Олександр Гуменюк під Дебальцевим 15 серпня.
Залишив Україні трьох одинадцятилітніх синів-близнюків.
Вічна слава! | 
