Прочитала “Історія одного героя”. Плакала, ковтаючи сльози.
“Юрі Весельському 20 років. Народився на Благовіщення. З дитинства мріяв стати військовим. Було на кого рівнятися. Його батько – військовий, двічі був в Югославії. Зараз у зоні проведення АТО захищає Вітчизну... 7 квітня 2014 р., в день народження, і Юрка забрали в зону АТО.
Мати розповідає, що ніколи не мала із сином проблем: “Не п’є, не курить”. А вчителька вважала, що Юрка треба показувати всім, як приклад для наслідування. Він чуйний. Якщо комусь потрібна допомога, ніколи не пройде повз. Сам же ніколи нічого не просить і не жаліється. Для своїх менших братика та сестрички – найкращий друг. Про трагедію сина мати дізналася, коли він був у реанімації. Юнак не хотів нічого казати мамі. У неї ж хворе серце. Навіть зараз, лежачи без ноги в палаті, більше переживає за неї, ніж за себе.
Вночі 22 червня Юрко разом з іншими бійцями 4-ї роти 95-ї Окремої аеромобільної бригади колоною супроводжували танк. Їхній БТР ішов першим. Командир відділення Сергій розповів, що поруч з дорогою побачив бойовика з РПГ та відчув постріл. Снаряд прошив БТР наскрізь. Від загибелі екіпаж врятувало тільки те, що люки машини були відкриті, і снаряд не здетонував всередині. Командиру майже відрізало ногу. Юркові відтяло одну ногу, а другу сильно пошкодило. Все ж юнак вивів БТР з лінії вогню, чим врятував життя побратимів і не дав сепаратистам захопити танк. Ще й зробив перев’язку командирові. Сергій зараз теж у шпиталі. Їхні палати поруч. Йому, на відміну від Юрка, пощастило: лікарі пришили ногу. Вірять, що приживеться. Мама Юрка розповідає, коли приїхала до шпиталю, з реанімації вийшов лікар і заплакав. Сказав, що таких дітей ще не бачив. “Треба офіцерам повчитися силі волі цього юнака”.
Мати згадує, як вперше прийшла до сина. Каже, що він дивився на неї, і очима ніби благав не дивитися вниз, на те місце, де мала бути нога. Сказав: “Мамо, все буде добре! Чуєш! Все буде добре! Я ще бігатиму!”
Юркові потрібна допомога. Рани гояться повільно. Перев’язки роблять під наркозом. Ліва нога, яка сильно постраждала, потребує серйозного лікування за кордоном – у Німеччині або Ізраїлі, а воно коштує 100 тисяч євро. Тому й звертаюся за допомогою. Реквізити для допомоги: картка Приватбанку 5168742011980574, отримувач Оксана Степанівна Косова (мати). Наперед дякую за допомогу!
Ірина СОЛОМКО,
шеф-редактор спецпроектів ICTV,
095-646-71-73, anirisol@gmail.com |
