Доброго дня, пане Коваль! Я великий прихильник тієї справи, яку Ви робите такий тривалий час і таким, гідним наслідування, чином. Кілька тижнів тому з хвилюванням прочитав спогади Юрія Горліса-Горського “Холодний Яр”. Нині читаю його збірку “Ми ще повернемось!”. Пишаюсь такими земляками як Ви, і як Горліс-Горський. Усією душею відчув усе те, що пережив автор і що Ви намагаєтеся донести читачеві. Не скажу, що не знав героїчного чину Холодного Яру, бо в юності був членом Молодіжного націоналістичного конгресу, навіть бачив Вашого колегу Віктора Рога (то був уже далекий 2004 рік, у вишкільному таборі ім. Івана Гавдиди на Тернопільщині). Сам я з Харківщини.
Бачив Ваші фільми, низький уклін за всю ту справу, що робите!
Волею долі живу вже шостий рік у Німеччині, тут живе тепер і моя дружина, моя землячка. Побралися ми з нею, до речі, в церкві Св. Іллі в с. Суботові. Були в легендарному Холодному Яру. Книжки Ваші читаю, роздруковуючи їх з інтернету. Розумію, що це не зовсім правильно, бо видання книжок, тим більше в сучасній Україні, справа важка. Тому хочу хоч якось підтримати Вас фінансово. Заробляю не так вже багато, але порівняно з Україною все ж достатньо. Хочу вчинити згідно з моїми переконаннями і честю. Буду скоро на любій Батьківщині, якій так хочеться служити, і нема гідної нагоди...
Я давно хотів щось написати, але виходить дуже вже радикально (як той Андрій Чорнота), та й читач в Україні перегодований інформацією, страшний скептик і нічому не дивується.
Дуже хотілося б “погуляти” за Україну, послужити силою і правдою… Маю спрагу до боротьби... Тут, серед чужих людей, мені бракує спілкування із земляками.
Натхнення Вам, сили і наснаги! Бажаю дожити, доборотися до справді вільної Самостійної України і побачити, як “покриють Україну червоні жупани!”
Слава Україні!
З величезною повагою
Сергій ЗІНЧЕНКО
27.11.2013 р. |
